Наше видання періодично розповідає вам, шановні читачі, про різноманітні витівки шахраїв усіх мастей і національностей, які поставили собі за мету обманом заволодіти лотерейними коштами. Оператори лотерейного бізнесу ведуть із такими особами невпинну війну, щоразу поліпшуючи контроль і захист чесної гри. І хоча іноді злодюжкам вдається знайти якісь шпаринки у системі захисту лотерей, їхні хитрощі закінчуються завжди однаково: арешт, суд, тривалий термін відбуття покарання. Сьогодні розповімо про кількох із «видатних» шахраїв і чим для них завершилось бажання обманом заволодіти виграшем.

НІК ПЕРРІ

У 1980 році Ніка Перрі звинуватили у співучасті в одному з найбільших скандалів у американській національній лотереї. На той момент Перрі був ведучим телепередачі, в якій оголошували виграшні комбінації пенсільванської лотереї. Формат цієї лотереї популярний в усьому світі: з прозорого контейнера в прямому ефірі ведучий вибирав кілька куль із числами, з яких і складалася потрібна комбінація. Одного разу Перрі та кілька співробітників компанії, які опікувалися організацією пенсільванської лотереї, зважилися на аферу. Вони пофарбували латексною фарбою всі кулі, окрім тих, де були вказані цифри «4» і «6»: таким чином виграшна комбінація включила б тільки ці числа. Візуально потрібні кулі нічим не відрізнялися від інших, але їх було досить легко відшукати на дотик. 24 квітня 1980 року Перрі вибрав грізну комбінацію у вигляді «числа звіра», що привернуло до лотереї зайву увагу. Коли співучасники збиралися розділити між собою 3,5 мільйона доларів, організатори лотереї провели невелике розслідування. Вони ви- явили, що по всьому штату хтось викупив підозріло велику кількість квитків із цифрами «4» і «6». Незабаром Перрі було висунуто звинувачення в махінації, суд засудив його до семи років за гратами. І хоча свою вину Нік заперечував до самої смерті в 2003 році, справедливе покарання довелось відбути.

ЯК МАФІЯ ДІТЕЙ ВИКОРИСТОВУВАЛА

У грудні 1998 року в Італії вибухнув гучний скандал, коли стало відомо про втручання злочинного угруповання в проведення національної лотереї. В італійській лотереї виграшну комбінацію обирали діти, які із закритими очима діставали пронумеровані кульки з металевого кошика. Виявилося, що за всім цим процесом стояв злочинний синдикат, який підкуповував дітей і спеціально тренував їх, аби ті вибирали потрібні кулі. Вибрані кульки були трохи більші за інші й мали більш гладку поверхню. Найбільший джекпот на той час становив майже 4 мільйони доларів. Цікаво, що батьки більшості дітей були співробітниками Міністерства фінансів Італії. Діяльність синдикату розкрилася, коли співробітника, який керував схемою, перевели в інший відділ. Перед звільненням він заявив іншим співучасникам про закриття схеми, але ті не захотіли відмовлятися від легких грошей і запропонували вибрати нового керівника схемою. Коли чоловік відмовився і наполіг на припиненні шахрайства, за справу взялася мафія. Злочинці стали погрожувати його сім’ї і навіть розстріляли його машину. Незабаром його дружині набридло жити в страху, тому вона звернулася в поліцію і детально, в усіх подробицях розповіла про злочинну схему, її організаторів та виконавців.

СТЕФАН МАНДЕЛЬ

У 1960‑х роках румунський математик і економіст Стефан Мандель розробив алгоритм, який дозволяв йому правильно вгадувати 5 із шести цифр виграшної комбінації. Свій метод він назвав «комбінаторною конденсацією». Стефан використовував гроші родичів і друзів, щоб купувати тисячі лотерейних квитків, у яких містилися підібрані ним 5 цифр і одна випадкова. За кілька років чоловік виграв кілька джекпотів загальною сумою 78 783 румунських лей (19300 $). Після сплати податків і боргів частка Манделя склала близько 4 тисяч доларів, з якими він переїхав до Австралії. В Австралії Мандель знову взявся за лотерею. У новій країні правила формування виграшних комбінацій були іншими, тому чоловік вирішив «схитрувати» і просто скуповував усі доступні квитки. Логічно, що якщо одна людина збере всі 3 838 380 квитків, то вона обов’язково залишиться у виграші, якщо сума призу перевищує витрати. Стефан привернув інвесторів і виграв більше 10 лотерей. Це змусило австралійську владу обмежити кількість викуплених однією людиною квитків.

Тоді Мандель звернув свою увагу на один з американських розіграшів, який проводився в штаті Вірджинія. У порівнянні з іншими лотереями, де кількість можливих комбінацій перевищувала 25 мільйонів, у вірджінському розіграші їх було «всього» близько 7 мільйонів. Мандель заснував Міжнародний Фонд Лото і привернув до участі 2 524 інвестора. Кожен із них вклав у схему не менше 3 тисяч доларів, які пішли на придбання комп’ютерів, принтерів і створення цілого штату співробітників. До закриття лотереї в лютому 1992 року Мандель і його команда встигли опрацювати 5,5 мільйона комбінацій (всього треба було опрацювати майже 7 мільйонів). Це зменшило вірогідність перемоги зі 100 до 78 відсотків. Проте спосіб Стефана спрацював, він виграв джекпот — 27 036 142$ і більше 900 тисяч вторинних призів.

Організатори лотереї у Вірджинії відмовлялися віддавати приз Манделю і почали розслідування, в якому взяли участь 14 різних агентств на кшталт ФБР і ЦРУ. В ході розслідування всі 14 служб встановили, що технічно дії Стефана не були протизаконними, але свої гроші він так і не отримав. Чоловікові довелося з власної кишені оплатити всі витрати на слідство, а його інвестори отримали всього по 1400 доларів. З тих пір більшість американських штатів прийняли закони, що забороняють застосування подібних тактик.