Мода на лотерею примхлива. У невдалі роки, коли виграші невеликі, а гаманці порож­ні, публіка втрачає інтерес — і організатори часом не можуть окупити навіть витра­ти на друк квитків. Але коли накопичуються джекпоти, коли на горизонті маячать суми з вісьмома нулями і більше, розчарування наче й не було: в квиткові каси шикуються черги, а в новинах, здається, немає теми яскравіше чергового розіграшу! Зараз саме такий період.

Зараз у США дві великі лотереї накопичили величезні суми призових — понад 200 міль­йонів доларів. І це ще не межа, бо є ймовірність, що цифра продовжуватиме зростати (за правилами американської лотереї джекпот накопичується необмежено довго). Гаряч­ковий настрій, що панує зараз в англомовному інформпросторі, річ звичайна і зрозуміла, але з неї можна витягти дещо корисне. Справа в тому, що поряд із незліченними розду­мами, як краще виграти, лотерейна лихоманка несе із собою і тисячі рецептів того, як виграш більш-менш гарантувати. І серед них дійсно є кілька порад, до яких гріх не прислу­хатися. Ось три найбільш слушні.

ПОРАДА ПЕРША

Порада стосується математичного очіку­вання виграшу. Кожному, хто навіть у пер­шому наближенні вивчав тему азартних ігор, відомо, що слід уникати участі в іграх, очікування виграшу в яких негативне. Дуже сильно спрощуючи (балансуючи на межі математичної коректності), матема­тичне очікування — це середній виграш, із яким ви залишитеся, якщо зіграєте в гру дуже багато разів. І, звичай­но, в переважній більшості узаконених ігор на гроші величина ця негативна по відношенню до початкового капі­талу, що означає, що середньоста­тистичний гравець виходить із гри з меншою сумою, ніж приніс: так, влас­не, організатори ігор за­робляють. Такі ігрові автомати, рулетка, карткові ігри (за винятком блекджеку, де існує виграшна стратегія).

Регулятори, що наглядають за іграми, вимагають лише, щоб очікування не йшли в область негативних значень занадто сильно — інакше кажучи, намагаються не допустити виникнення у гравців почуття, що їх надурили. На практиці це виглядає так: у квиток, при ціні в 2 долари, в середньому принесе гравцеві виграш при­близно в 1 долар, але дає невеликий шанс (один із десятків або сотень мільйонів) ви­грати десятки і сотні мільйонів. І цього до­статньо, щоб залучити мільйони гравців. В середньому, до речі, в розвинених країнах у лотереях бере участь кожен п’ятий.

ПОРАДА ДРУГА

Мало хто знає, що в лотереях із накопичу­вальним призовим фондом очікування ви­грашу здатне рости і навіть переходити ну­льову позначку. Математика тут непроста: потрібно врахувати не тільки шанс вгадати правильну комбінацію чисел, але і розмір призових, кількість проданих квитків, по­датки, всілякі обмеження, що накладають­ся регуляторами. Але в загальному і цілому момент, коли середньостатистичний лоте­рейний квиток здатний принести гравцеві більше, ніж той на нього витратив, дійсно наступає.

Втім, якщо ви знайомі зі статистичними інструментами (мені пригадуються вільні GNU R, Octave і Scilab), то можна не чекати слушного моменту, а спробувати поліпши­ти шанси на виграш самостійно. Це порада номер два — і вона стосується якості випад­кових послідовностей, що застосовуються в лотереях.

Очевидно, що організато­рам лотерей необхідно ге­нерувати максимально якісні послідовності випадкових чисел. Однак практика показує, що це не завжди вдається. Регулярно сплива­ють історії (напри­клад, піднята з архі­вів історія канадського геолога-статистика Мохан Шрівастави, який «зламав» не одну лотерею) про те, як люди, що керуються здоровим глуздом і мають досвід обробки сирих даних, знаходять у квитках залежності, значно збільшують ймовірність виграшу. Скажімо, накопи­чивши певну кількість квитків якоїсь мо­ментальної лотереї («зітри і виграй») і зі­ставивши відкриту інформацію на квитках (порядковий номер, відкрита частина ігро­вої послідовності, штрих-код і ін.) із закри­тою (захованою під шаром, що стирається), іноді вдається виявити залежність між тим та іншим — хоч існувати її, звичайно, не повинно.

Чому таке відбувається? Іноді через по­гано продумані алгоритми генерації квит­ків. Іноді через втручання у роботу ГСЧ зловмисників: у Штатах вже кілька років не вщухає скандал навколо колишньо­го керівника служби безпеки Multi-State Lottery Association (цій конторі належить Powerball) Едді Тіптона. Тіптон зумів впро­вадити в комп’ютери, які генерують випад­кові послідовності для деяких лотерей, свою «закладку» і змусив видавати потрібні йому числа. Пожити на широку ногу він, правда, встиг мало, сів у в’язницю, але істинний масштаб його махінацій не визначений і досі. Чим це добре для рядових гравців? Такого роду невипадкові спотворення теж можна виявити статистичним аналізом.

ПОРАДА ТРЕТЯ

Нарешті, третя порада, пов’язана з якістю випадкових послідовностей, що генерують­ся самими гравцями. Вам повинно бути ві­домо, що Homo sapiens не в змозі генерувати якісні послідовності випадкових чисел. Ось чому, наприклад, паролі не рекомендується вигадувати самостійно. Навіть вдаряючи по клавіатурі навмання, із закритими очима, ви справите лише досить посередню серію символів, у якій гарантовано будуть виявле­ні залежності, що ослабляють її стійкість до злому (руки працюють поперемінно: ліва частина клавіатури, права; символи швид­ше за все відповідають сусіднім клавішах і т. п.) Те ж справедливо і для лотерей.

Сам по собі факт того, що ви раз від разу будете ставити на одне і те ж «щасливе» число або комбінацію чисел, ваших шансів виграти не зменшить. Лотерейний автомат випадковий, у нього немає переваг. Так що, повторюся, ставка на «щасливе» число шан­сів виграти не зменшить. Зате може змен­шити особисто ваш виграш. Тому що серед мільйонів гравців майже напевно знайдуть­ся ті, хто теж вибрав ваше число або ту ж комбінацію, утворену будь-якими взятими із життя цифрами: віком, номером телефо­ну, популярним фільмом тощо. Тож, якщо вже довелося грати, подбайте, щоб вибрані вами числа були по-справж­ньому випадкові. Найпростіше зробити це, скориставшись відповідним мобільним до­датком.