Протягом багатьох століть люди грають у лотереї. В очікуванні жаданого призу з азартом стирають захисний шар або ж із хвилюванням і трепетом заповнюють ло­терейні квитки, відзначаючи в них «щасливі числа». З моменту появи лотереї гравці нео­дноразово намагалися вирахувати формулу успіху. Історія лотереї знає безліч систем гри. Найпопулярніші з них — числові або математичні.

СИСТЕМИ ГРИ: ВДАЛІ Й НЕ ДУЖЕ

«Найбільше мистецтво життя полягає в тому, аби ставити якомога менше, а ви­гравати якомога більше», — вважав англій­ський поет Семюел Джонсон. З ним згодні й багато шанувальників лотереї. Кожен із них, напевно, не раз задавався питанням: як виграти мільйон? Відомо, що деякі грав­ці, заповнюючи лотерейні білети, обира­ють не випадкові цифри, а лише ті, в яких впевнені. Вони кажуть, що використовують власну систему гри. Звичайно, більшість подібних систем не приносять любителям особливого прибутку, але є і такі схеми, завдяки яким вдається виграти в лотерею мільйони.

Основні системи гри в лотерею умовно діляться на інтуїтивні й математичні. Ос­танні мають під собою математичну основу, а перші, як правило, будуються на прикме­тах і здогадах.

Треба визнати, що інтуїтивні системи гри деяким щасливчикам допомагали виграти. Але більшість із тих, хто вважає за краще грати за системою, обирають розрахунок. Перш ніж вирушити за лотерейними біле­тами, вони детально вивчають історію ро­зіграшів, аналізують комбінації, будують математичні системи гри в лотерею.

МЕТОДИКИ «ПІДКОРЕННЯ» ЛОТЕРЕЙ

Прорахувати ймовірність виграшу в ло­терею намагався ще Піфагор. Чимало нау­кових праць присвятив цій темі Алан Кріг­ман, який намагався вирахувати шанси окремого гравця на виграш у лотерею Кено. На його думку, цей шанс безпосередньо залежить від кількості ставок, зроблених гравцем, простіше кажучи, чим більше ло­терейних квитків він заповнить, тим вище ймовірність його виграшу.

Цю теорію у 1992 році на практиці під­твердив інший математик — Стефан Мен­дель. Його розрахунки допомогли зірвати джекпот лотереї штату Вірджинія синдика­ту з 2,5 тисячі осіб. За підрахунками вче­ного, в лотереї, розіграш якої проходив за схемою «6 із 44», виходило лише 7 059 052 неповторних числових комбінацій. Якщо відзначити в квитках їх усі, то обов’язко­во вдасться виграти. Правда, доведеться витратитися на квитки — по 1 долару за кожен, разом — трохи більше 7 мільйонів доларів.

Учасники синдикату просто дочекали­ся, коли джекпот гри значно перевищить заплановані витрати, потім почали грати в лотерею. Кілька тисяч гравців стали організовано скуповувати лотерейні квитки в точках продажів і в онлайн-магазинах. На це пішло 72 години, але це було того варте! Шанувальникам математичного розрахун­ку вдалося виграти в лотерею більше 27 мільйонів доларів, приблизно по 10 тисяч на кожного гравця.

Ще одна популярна математична систе­ма гри в лотерею — частотний аналіз. Да­ний метод заснований на тому, що в кож­ній грі є «гарячі» (випадають найчастіше) і «холодні» (випадають найрідше) номери. Вони обчислюються за допомогою аналізу результатів попередніх ігор. Потім гравець, у залежності від власних уподобань, ставить або на «гарячі», або на «холодні», або комбінує. В історії лотерей відомі випадки, коли така система допомагала виграти. Наприклад, Джейни Каллус із Техасу, вико­ристовуючи частотний аналіз для гри в міс­цеву лотерею, зірвала джекпот 21,8 мільйонів доларів.

Ще один варіант використання матема­тики для гри в лотерею: повна («барабан­на») і неповна системи. Барабанна система гри зводиться до того, щоб використовува­ти всі можливі комбінації обмеженого діа­пазону чисел. Наприклад, якщо потрібно вгадати 6 чисел, беруться мінімум 7 будь- яких номерів, що зустрічаються в лотереї, з них складаються 7 комбінацій. Виходить наступне:

  1. 1, 2, 3, 4, 5, 6
  2. 1, 2, 3, 4, 5, 7
  3. 1, 2, 3, 4, 6, 7
  4. 1, 2, 3, 5, 6, 7
  5. 1, 2, 4, 5, 6, 7
  6. 1, 3, 4, 5, 6, 7
  7. 2, 3, 4, 5, 6, 7

Числа в комбінаціях повторюються, не­наче «прокручуючись у барабані», тому й система гри отримала відповідне ім’я. Пов­ною її називають, бо використовуються всі існуючі комбінації обраних чисел. Можна здогадатися, що грати в лотерею за такою системою досить дорого, бо потрібно купу­вати багато квитків. Щоб скоротити витра­ти, гравці створили неповну систему.

Неповна система гри в лотерею відсікає деякі варіанти комбінацій на розсуд гравця. Наприклад, якщо потрібно вгадати всі ті ж 6 цифр, відповідно до неповної системі скла­дається тільки 5 комбінацій з 7 номерів:

  1. 1, 2, 3, 4, 6, 7
  2. 1, 2, 3, 5, 6, 7
  3. 1, 2, 4, 5, 6, 7
  4. 1, 3, 4, 5, 6, 7
  5. 2, 3, 4, 5, 6, 7

Шанувальники даних схем гри додають, що стовідсоткового виграшу системи все ж не гарантують, але призи третього і четвер­того порядку допомагають вигравати часто.

«ЗА» І «ПРОТИ» МАТЕМАТИКИ В ЛОТЕРЕЯХ

Математичні системи гри в лотерею ма­ють і прихильників, і супротивників. На користь їх використання свідчать деякі приклади великих виграшів в історії лоте­рей і той факт, що гра по системі збільшує залученість гравця в процес, змушуючи його регулярно робити ставки, а це часто призводить до виграшів.

Проти математичних систем для гри в лотерею виступають вчені. Вони взагалі стверджують, що пророкування в лотереї — справа невдячна і ймовірність виграшу в лотерею прорахувати неможливо. Док­тор фізико-математичних наук, професор Петро Задерей впевнений: номери куль, які випадають на лототроні, є випадковими величинами, що не піддаються математич­ного аналізу. Ще один математик — Павло Лур’є стверджує, що ймовірність виграшу в лотерею визначається випадковим чином і шанси кожного гравця абсолютно рівні.

Однак не варто забувати, що і вчені мужі іноді помиляються, а багато великі відкрит­тя спочатку не сприймали всерйоз. Мож­ливо, саме вам вдасться винайти власну систему розрахунку ймовірності виграшу в лотерею. Головне — грати і не здавати­ся, якщо не вийшло зірвати куш із першого разу. А як грати в лотерею, за допомогою математичних систем, або власної інтуїції — кожен вирішує сам.