Починаючи з 1925 року в Лівії (на той момент — колонія Італії) проводилися щорічні змагання з автомобільних перегонів. У травні 1933 недалеко від Тріполі відкрили нову гоночну трасу на 13 км. Згідно з правилами учасники робили по 15 кіл. У період із 1933 по 1938 рік не практикувалося обмеження на вагу машин або потужність двигуна, тому Гран-прі Тріполі вважалося найшвидкіснішим у світі.
ЛОТЕРЕЯ ДЛЯ АВТОГОНОК
Фінансування Гран-Прі частково забезпечувалося доходами від лотереї Lotteri dei Milioni, (яка щороку збирала до 50 млн. лір), призи в якій залежали від підсумків змагання. Найбільший виграш діставався квитку, чий номер відповідав номеру переможця гонки.
У 1933 році в лотереї трапився скандал, описаний у спогадах пілота Манфреда фон Браухіча і гоночного менеджера Альфреда Нойбауера. Ось як викладав події в книзі «Без боротьби немає перемоги» фон Браухіч: «Жив тоді в Тріполі лісопромисловець із Пізи; він витягнув квиток із номером машини Акілле Варці, якого вважали фаворитом гонки. І ось пізанський фабрикант запропонував італійцеві Варці … виграти гонку. Варці не без зусиль зумів зацікавити в цій афері своїх суперників: Кампарі, Борцакіні, Широна і Нуволарі. Лісопромисловець запропонував Варці три мільйони, які той зобов’язаний був розділити зі своїми колегами, зрозуміло, за тієї умови, що вони дадуть йому виграти».
Варто відзначити, що це була величезна сума — загальний призовий фонд всіх змагань, що пройшли на території Італії в 1932 році склав 2 мільйони 858 тисяч лір, а найбільшу кількість призових грошей (які дісталися Варці в 1931 році) склала 340 тисяч лір. Спокусившись на величезні гроші, гонщики погодилися підіграти в афері. План, складений пілотами-змовниками, був простий: Варці мав майже всю гонку провести в тіні, вистріливши в «десятку» тільки на останньому колі дистанції. Це був чи не єдиний варіант, який гарантує потрібний результат і не викликає особливих підозр. По-перше, перемога «Бугатті» над «Альфа-Ромео» і «Мазераті» в 1933 році сама по собі була не найвірогіднішим результатом. По-друге, Варці необхідно було гарантовано дістатися до фінішу, а для цього потрібно протягом всієї дистанції максимально оберігати техніку, не атакуючи на межі її можливостей. Ближче до кінця гонки, міркували пілоти, можна зімітувати технічні проблеми на інших машинах і забезпечити потрібний результат.
ПЕРША В ІСТОРІЇ АВТОСПОРТУ «ЗАМОВНА» ГОНКА
На старті вперед вирвалися три автомобілі «Alfa-Romeo». Першим ішов Нуволарі, за ним — Борзаккіні, на третьому місці Кампарі й, з помітним відставанням — Широн. Аби не допустити перегріву двигуна, Варці тримався в середині пелотону, поступившись провідними місцями компаньйонам по угоді.
На першій половині дистанції всім блискуче вдавалося дотримуватися домовленостей. А потім почалися неприємності. Після сьомого кола через технічні неполадки виходить із гонки Кампарі. Тепер на третє місце, чесно обігнавши Варці, вийшов сер Генрі Біркін на автомобілі «Maserati». Після п’ятнадцяти кіл Борзаккіні теж зійшов із траси, а Широн зменшив швидкість. Додатково до всього, на автомобілі головного фаворита гонки почалися перебої в роботі двигуна, і Варці через несправність у системі запалювання довелося заїхати в бокси до механіків.
На трибуні сидів спітнілий від збудження лісоторговець і нервово потирав лоба тремтячою рукою, відчуваючи, як прямо з рук пливуть жадані мільйони. Але налаштувавши запалювання, Варці знову включився в гонку. На останньому колі Нуволарі все ще випереджав його на тридцять секунд, а Варці через перебої в роботі двигуна, який не переставав чхати і кашляти, ніяк не вдавалося подолати розрив. І раптом, коли до лінії фінішу залишалося три сотні метрів, Нуволарі зупинився. Він вискочив з автомобіля і, розмахуючи руками, почав бігати навколо нього, вимагаючи бензин. До нього швидко підбігли механіки з каністрами і заправили майже повний бак. Тільки в цю мить його нагнав Варці. На той час його автомобіль їхав майже поповзом. Супроводжуваний Нуволарі немов почесним ескортом, Варці перетнув лінію фінішу, а третє місце чесно завоював сер Генрі Біркін. Ще один учасник змови — Луї Широн, закінчив гонку з відставанням на ціле коло. Варці пройшов дистанцію із середньою швидкістю 168,5 км/год., хоча за попередніми розрахунками і результатами тренувань, вона повинна була бути 170–175 км/год.
Так була виграна перша в історії автоспорту «замовна» гонка.
ВСЕ ЦЕ ПІДОЗРІЛО, АЛЕ …
Незважаючи на хитрощі змовників, багато глядачів і фахівці побачили в результатах гонки фальш. Міжнародна асоціація визнаних автомобільних клубів (так називався в той час орган, що організує автомобільні змагання класу Гран-Прі в Європі) почала розслідування. Змовникам загрожувало позбавлення ліцензії на право керування гоночним автомобілем. Але у кожного винного знайшлися високі покровителі у фашистському уряді Італії.
Скандал зам’яли, оскільки в ньому були замішані кращі з кращих: Борзакіні перемагав у Тріполі в 1930 році, Нуволарі — в 1928‑му. Втім, Варці довів, що гідний перемоги, вигравши Тріполітанський Гран-Прі в 1934 році й в олімпійському 1936‑му. В результаті скандал постаралися забути (гонщикам, правда, вказали на неприпустимість таких дій надалі), результати гонки залишили в силі, справу про підробку анулювали.
В подальшому розіграш додаткової лотереї (коли розігрувалися номери гонщиків), вирішено було проводити за десять хвилин до старту, коли всі пілоти вже сидять в автомобілях. У таких умовах вже неможливо було домовитися зі «своїм гонщиком» і ніхто з учасників Гран-Прі не знав, кому саме він допоможе своєю перемогою.
