Сьогодні ми знову повертаємося до новорічної теми. І робимо це з задоволенням. По-перше, приємно пригадати яскраву лотерейну подію — святкову акцію «Додатково! 100 000 гривень на подарунки!», в якій було розіграно півмільйона гривень додатково до стандартних категорій. По-друге, спілкуючись з учасниками лотереї, які стали переможцями та виграли вагомі призи, майже завжди заряджаєшся від них позитивною енергією. Що й не дивно — ці люди досягли того, чого бажали, здійснили свої мрії. Вони щасливі, а відтак, і спілкуватися з ними приємно й легко.
Минулого разу ми пообіцяли познайомити вас з усією п’ятіркою щасливчиків, кожен із яких виграв додатковий приз — 100 000 гривень. Здається, що план-максимум буде виконано. Ви мали можливість прочитати інтерв’ю з переможцями акційних розіграшів 1114 та 1115 тиражів «Лото-Забава». А зараз познайомитеся з акційним везунчиком 1116 тиражу. Це пані Ольга з міста Чернівці.
— Пані Ольго, Ваш виграш можна назвати унікальним, — він стався в останньому передноворічному тиражі, 27 грудня. Коли кажуть про подарунки під ялиночку, мають на увазі саме такі щасливі ситуації. Немає сумніву, що це найдорожчий новорічний подарунок у Вашому житті, не помиляємося?
— Не треба бути провидцем, щоб про це здогадатися! Звісно, що мені ніколи не дарували такі дорогі подарунки. Та й звідки? Ми прості, звичайні люди — працюємо, заробляємо. Ще й після роботи доводиться попотіти, тому що маємо невеличке домашнє господарство. Легкі гроші — це не про нас.
— А лотерейний виграш — це ж і є легкі гроші. Купив білет і виграв — легше не буває!
— Це правда. Як і те, що я купую білети «Лото-Забава» вже багато років, а велику суму виграла вперше.
— Як давно почали?
— Мені зараз 30 років, тож, приблизно років 12 беру участь у лотереї. Від мамусі навчилася, а вона лотереями захоплюється дуже давно. Щоправда, їй вдавалося вигравати доволі вагомі призи, скажімо так, їх можна було порівняти з місячною зарплатою.
— Можливо мамині виграші Вас і надихали?
— Мене точно, а ось мій чоловік до останнього часу не вірив, що я можу виграти. Говорю йому, Василю, ну чому ти не хочеш повірити, адже мама виграє, люди навколо виграють. А в нашому місті дійсно виграють часто, і мільйон, і навіть джекпот. На Василя мої слова не діяли, аж поки не стався цей передноворічний виграш. Тепер повірив, куди ж подітися!
— Де Ви купили щасливий білет?
— Там, де завжди купую — в торговельному центрі. Я сама там працюю, обідаю в ньому ж, і коли йду до їдальні, проходжу повз лотерейну точку. З продавцями познайомилася, їх звати Олена й Тетяна, дуже приємні жіночки, доброзичливі. Інколи просто так із ними балакаю, інколи білети купую. Вони ніколи нічого не нав’язують, але завжди інформують про новинки чи акції. Так я і дізналася про новорічну.
— Вже придумали на сімейній раді, як витрачатимете виграш?
— Хочемо купити шматочок землі.
— Щоб розширити домашнє господарство й працювати ще більше?
— Поки молоді, є сили та бажання, чому б ні? Донька підростає, у перший клас пішла — допомагатиме. А там, дивись, виграю у «Лото-Забава» джекпот — і заживемо по-багатому (сміється)!
— Нам дуже подобається Ваш оптимізм і бойовий настрій, пані Ольго. Так тримати — і омріяний виграш обов’язково прийде!
