Сьогодні ми знову повертаємося до но­ворічної теми. І робимо це з задоволенням. По-перше, приємно пригадати яскраву лоте­рейну подію — святкову акцію «Додатково! 100 000 гривень на подарунки!», в якій було розіграно півмільйона гривень додатково до стандартних категорій. По-друге, спілку­ючись з учасниками лотереї, які стали переможцями та виграли вагомі призи, майже завжди заряджаєшся від них позитивною енергією. Що й не дивно — ці люди досягли того, чого бажали, здійснили свої мрії. Вони щасливі, а відтак, і спілкуватися з ними при­ємно й легко.

Минулого разу ми пообіцяли познайоми­ти вас з усією п’ятіркою щасливчиків, кожен із яких виграв додатковий приз — 100 000 гривень. Здається, що план-максимум буде виконано. Ви мали можливість прочитати інтерв’ю з переможцями акційних розіграшів 1114 та 1115 тиражів «». А за­раз познайомитеся з акційним везунчиком 1116 тиражу. Це пані Ольга з міста Чернівці.

— Пані Ольго, Ваш виграш можна наз­вати унікальним, — він стався в останньо­му передноворічному тиражі, 27 грудня. Коли кажуть про подарунки під ялиночку, мають на увазі саме такі щасливі ситуації. Немає сумніву, що це найдорожчий но­ворічний подарунок у Вашому житті, не помиляємося?

— Не треба бути провидцем, щоб про це здогадатися! Звісно, що мені ніколи не дарували такі дорогі подарунки. Та й звід­ки? Ми прості, звичайні люди — працюємо, заробляємо. Ще й після роботи доводиться попотіти, тому що маємо невеличке домашнє господарство. Легкі гроші — це не про нас.

— А лотерейний виграш — це ж і є лег­кі гроші. Купив білет і виграв — легше не буває!

— Це правда. Як і те, що я купую білети «Лото-Забава» вже багато років, а велику суму виграла вперше.

— Як давно почали?

— Мені зараз 30 років, тож, приблизно років 12 беру участь у лотереї. Від мамусі навчилася, а вона лотереями захоплюється дуже давно. Щоправда, їй вдавалося виграва­ти доволі вагомі призи, скажімо так, їх можна було порівняти з місячною зарплатою.

— Можливо мамині виграші Вас і на­дихали?

— Мене точно, а ось мій чоловік до ос­таннього часу не вірив, що я можу виграти. Говорю йому, Василю, ну чому ти не хочеш повірити, адже мама виграє, люди навколо виграють. А в нашому місті дійсно виграють часто, і мільйон, і навіть джекпот. На Василя мої слова не діяли, аж поки не стався цей передноворічний виграш. Тепер повірив, куди ж подітися!

— Де Ви купили щасливий білет?

— Там, де завжди купую — в торговель­ному центрі. Я сама там працюю, обідаю в ньому ж, і коли йду до їдальні, проходжу повз лотерейну точку. З продавцями позна­йомилася, їх звати Олена й Тетяна, дуже при­ємні жіночки, доброзичливі. Інколи просто так із ними балакаю, інколи білети купую. Вони ніколи нічого не нав’язують, але завжди інформують про новинки чи акції. Так я і діз­налася про новорічну.

— Вже придумали на сімейній раді, як витрачатимете виграш?

— Хочемо купити шматочок землі.

— Щоб розширити домашнє господарство й працювати ще більше?

— Поки молоді, є сили та бажання, чому б ні? Донька підростає, у перший клас піш­ла — допомагатиме. А там, дивись, виграю у «Лото-Забава» джекпот — і заживемо по-багатому (сміється)!

— Нам дуже подобається Ваш опти­мізм і бойовий настрій, пані Ольго. Так тримати — і омріяний виграш обов’язково прийде!