Тиждень тому, під час прямого ефіру «» Оля Гриневич продемонструвала телеглядачам черговий випуск газети «Азарт від МСЛ», де було надруковано інтерв’ю з її партнером — Анатолієм Гнатюком. І сама ж анонсувала наступне інтерв’ю — з нею самою, яке ми почали разом готувати для вас. Очікували на зустріч? Дочекалися! Сьогодні на наші запитання відповідає ведуча розіграшів державної лотереї «» Ольга Гриневич.

— Олю, що Ви відчували, коли було введено карантин, як справляєтеся з незвичною ситуацією? Чи зробили якісь висновки для себе із цьогорічних подій, можливо, щось переосмислили?

— Всі кажуть про якесь «переосмислення життя» під час карантину, а я його вже встигла тричі туди-сюди переосмислити. Менше думати треба — більше жити! Коли ввели карантин, я булла налаштована рішуче. Я людина зайнята, звикла до божевільного темпу, і вирішила обертів не збавляти: кожного дня спорт, вдома займалася за спеціальною програмою онлайн, не пропускала жодного тренування! Більше часу приділяла англійській мові, добре, що школа також перейшла у режим онлайн. Але, коли розпочався третій місяць карантину, я… здалася і збавила оберти. Відчула те, що й всі — якусь безвихідь, втому від ізоляції. Тобто спектр почуттів був дуже різний. Добре, що робочий графік на телебаченні та на радіо майже не змінився. Якби я зовсім залишилася без роботи, думаю, переживала б набагато важче. Але усвідомлення, що кожної неділі ти в телеефірі, підбадьорює! Адже треба заряджати позитивом телеглядачів, нема коли розкисати! Те саме і на радіо, я працювала і дуже цим тішилася.

А ось те, що відмінили всі заходи, які я веду: весілля, церемонії, конференції, концерти (та все!) — це жах. Така ситуація в мене вперше, і я до неї не була готова. Я ж звикла до робочого темпу і частих поїздок по роботі Україною, а була змушена сидіти в Києві. Але є і плюс — я нарешті познайомилася з гарними місцями Київської області. Стільки всього красивого є, яка в нас багата природа, досліджувати і досліджувати! І ще плюс карантину згадала — зробила косметичний ремонт вдома. Коли у квартирі не лише ночуєш, а проводиш більше часу, то починаєш дбати, аби приміщення стало комфортнішим. Це стає важливим.

— Є люди, які панічно бояться захворіти на коронавірус, а є ті, хто взагалі не вірить у цього «звіра». Ви до якого табору належите?

— Мені страшно не було. Було дивно. Але я зрозуміла одне: людина дуже швидко до всього звикає, пристосовується і… втрачає відчуття небезпеки. На початку карантину, коли було мало хворих, всі вдихнути зайвий раз на вулиці боялися, а тепер, коли хворих більше — вже не так дбають про безпеку. Тому треба себе контролювати і весь час нагадувати про заходи безпеки. Не розслаблятися!

— Чи можна сказати, що карантин чогось Вас навчив, розвинув якісь корисні звички?

— З навичок… як більше часу проводити із чоловіком і не сваритися! Ну, чесно, це ж усі, мабуть, пройшли, опинившись в одній квартирі 24 на 7, і в кожного тепер свій рецепт, як жити дружно. Класно, що читала багато книжок. А ще пригадала гру на фортепіано, всі свої випускні твори з музичної школи знайшла і репетирувала, — сусіди, мабуть, «щасливі» були: то ремонт, то піаніно!

— Є бажання кудись поїхати, коли це стане можливим?

— Я дуже сумую за Львовом! До рідного Рівного я встигла з’їздити, це не так далеко, а ось у Львові не була вже з березня. Скучила за атмосферою міста, за рідними та друзями. А ще хотіла до Грузії на відпочинок, але карантинні вимоги не дозволяють цього зробити, нас туди не пускають. Розчарована цим, бо надто вже я не люблю будь-які обмеження.

— Вам складніше, або навпаки — простіше вести телепрограму «Лото-Забава» за відсутності гравців у студії?

— Перша гра без гравців — це було щось дуже дивне, адже ми так звикли до підтримки та емоцій гравців. Можливо, телеглядачам так і не здається, але живі люди у студії дуже додають енергії ведучим. Бо є зворотний зв’язок: хтось усміхнеться, кивне головою, поплескає. Це завжди підтримує. Звісно, ми професійні люди: швидко оговталися та перелаштувалися, але я не дочекаюся вже повернення гравців! Сумую за вами, друзі!!!

— Коли Ви тільки-но прийшли у «Лото-Забава», говорили про те, що знаєте й любите цю лотерею із самого дитинства. А зараз продовжуєте грати?

— Для мене — це чиста розвага. Ось буває настрій з’їсти шоколадку, я йду купую шоколадку. Буває настрій покататися на гойдалці — йду в двір, катаюся. Буває настрій пограти у лотерею — йду на сайт msl.ua і купую білети «Лото-Забава» чи в онлайн лотереї граю. Це суто емоційна річ. Дуже часто так у лотереї-стирачки бавлюся, вони мені також подобаються. А ще іноді моя бабуся прочитає гороскоп, дзвонить мені й каже: «Олю, написано, що цього тижня Дівам пощастить!» — То я купую лотерейний білет і перевіряю гороскоп.

— Олю, що Ви побажаєте нашим читачам, шанувальникам лотерей «М.С.Л.»?

— Знаю, що зараз непрості часи, тому бажаю кожному хапатися за будь-який позитив навколо. Бачитися з хорошими людьми, дивитися та читати щось надихаюче. Робити щось таке, що дасть відчуття новизни, та фокусуватися на хорошому! І, звісно, вмикайте нас щонеділі о 9–00, ми точно будемо на хвилі позитиву та азарту!